Исследователь звездных тайн

Эта статья была опубликована в 1981 году в газете «Ленинское племя» и была посвящена 150-летию со дня рождения Федора Александровича Бредихина, российского астронома, академика Петербургской Академии наук. Автором статьи является Наталья Александровна Кухар-Онышко, главный хранитель фондов областного краеведческого музея, а в то время - старший сотрудник этого учреждения. В этом году исполнится уже 182 года со дня рождения нашего земляка и хотелось бы еще раз напомнить николаевцам о знаменитом астрономе.

Миколаївці, любителі історії свого краю, добре знають ім’я Ніни Олександрівни Зарудної. Вона щороку приїжджає до Миколаєва — міста свого дитинства і юності. В її родоводі можна зустріти і учасника національно-визвольного руху грецького народу Маврокордато, і відомого адмірала-картографа В. І. Зарудного, і найбільшого астронома XIX століття Ф. О. Бредіхіна, І50-річчя з дня народження якого відзначається в цьому році. Самій Ніні Олександрівні не доводилося зустрічатися з нашим знаменитим земляком, але її чудова, небайдужа пам’ять зберегла, спогади про нього її бабусі, Людмили Олександрівни Бредіхіної-Маврокордато, улюбленої сестри Федора Олександровича, та інших рідних. Ці спогади, пошукова робота в архіві та поїздки в села Петрово-Солониха і Сергіївка, де були садиби Бредіхіних, дали можливість з’явитися і цим рядкам.

Неподалік від Миколаєва на високому березі річки Південний Буг в кінці XVIII століття було засновано село Петровське. Річка в цьому місці робить крутий вигин, і біля села з південної низинної сторони утворилась невелика затока, яка на дореволюційних картах названа Солониським лиманом. Від цих двох назв і утворилась сучасна назва села Петрово-Солониха. Місцеві землі були подаровані предкам Бредіхіних ще в 1796 році. Володів ними в І половині XIX століття і капітан-лейтенант у відставці, учасник російсько-турецької війни 1827—29 рр. і Синопського бою Олександр Федорович Бредіхін.

В цьому селі 8 грудня 1831 року в Олександра Федоровича та Антоніни Іванівни Бредіхіних народився перший син Федір, майбутній найбільший російський астроном. Крім Федора в сім'ї було ще одинадцятеро дітей — троє дочок і восьмеро синів. Перші дитячі роки Федора Олександровича пройшли в селі Сергіївка (нині Березнегуватський район), названому так, очевидно, на честь прадіда, астронома Сергія Олександровича Бредіхіна, який служив у гвардії в часи Катерини II.

Зараз уже нічого не залишилось від великого старого саду в Сергіївці, через який петляла річка Висунь. А в старовинному півтораповерховому будинку Бредіхіних тепер розташувалась місцева школа. Старожили згадують, що в першому, напівпідвальному поверсі, була кухня, а на другому поверсі були жилі кімнати, вітальня, тераса.

Коли Федір підріс, сім’я повернулася у Петрово-Солониху, де в садибі Бредіхіних жили кваліфіковані педагоги, які вчили не тільки Федора, його братів і сестер, а й дітей сусідніх поміщиків. Серед вчителів, яких запросив учити своїх дітей О. Ф. Бредіхін, були досить значні педагоги свого часу. Серед них колишній директор Херсонської гімназії Соколовський, який викладав математику і зумів пробудити у свого учня любов до точних наук.

Федір Олександрович дуже любив читати вголос, коли брати, сестри і гості збиралися на терасі. Особливо виразно він читав «Дон-Кіхота» М. Сервантеса. Голос в нього був низький, оксамитовий. Його часто просили почитати й слухали з великою насолодою.

В темні літні ночі Бредіхін любив, лежачи в саду на траві, дивитися в небо, спостерігати часті серпневі зорепади. Поклавши руки під голову, він з цікавістю дивився на миготливі зірки, намагаючись розгадати їх таємниці. Саме тоді, мабуть, з’явився в нього інтерес до комет і метеорів, яким пізніше він присвятив багато серйозних наукових робіт.

До чотирнадцятилітнього віку Федір Олександрович навчався вдома, а з 1845 року продовжував освіту в Рішельєвському ліцеї в Одесі. Далі — навчання в Московському університеті, робота в Московській та Пулковській обсерваторіях, директором яких він був. Працюючи в обсерваторіях, наш земляк написав 210 наукових досліджень і праць, присвячених кометам, метеорам, туманностям, поверхні Сонця, Марса, Юпітера.

Ф. О. Бредіхін користувався великою популярністю серед слухачів своїми університетськими і публічними лекціями. Він дуже любив студентську молодь, намагався, чим міг, допомогти їй, підтримував молодих учених. Та не до душі йому були реакційний напрям освіти того часу, переслідування урядом революційно настроєних студентів. Коли цар Олександр III запропонував Федору Олександровичу пост міністра освіти, він відмовився, чим накликав на себе гнів вінценосця. Гаряче виступив Бредіхін проти реакціонерів, які не захотіли вибрати в 1880 році академіком талановитого російського вченого Д. І. Менделєєва.

Після від'їзду на навчання Федір Олександрович рідко приїздив до нашого міста. Після смерті батька відмовився від земельного наділу на користь молодших братів: Сергіївка дісталась Хрисанфу, Петрово-Солониха — Івану і Анатолію. Буваючи в Миколаєві, Бредіхін зупинявся у сестри Людмили, яка проживала спочатку в будинку № 50 по вул. Великій Морській, а пізніше по вул. Адміральській, 15. Обидва будинки збереглися, і варто було б на них встановити меморіальні дошки. Приїздив сюди астроном не тільки для того, щоб провідати рідних, але й для зміцнення зв’язку між Миколаївською і Пулковською обсерваторіями.

Помер Ф. О. Бредіхін 1 травня 1904 року в Петербурзі, на руках в улюбленої сестри Людмили. Поховали його, як він заповідав, поряд з дружиною Ганною Дмитрівною, біля міста Заволжська, на високому березі ріки. Місце те називається Погостом, і стоїть там невеличка каплиця над могилою талановитого російського астронома, нашого земляка.

Автор статьи: Наталья Кухар-Онышко, главный хранитель фондов обласного краеведческого музея.

Фотоматериалы:"Николаевский Базар", из коллекции Михаила Кондратьева.

Съемки усадьбы с квадрокоптера